Оподаткування допомоги по тимчасовій непрацездатності, яку отримує підприємець

ГУ ДФС у Чернігівській області

Лист 13.06.2016 № 472/Д/25-01-13-01-15

Головне управління ДФС у Чернігівській області, керуючись пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14, ст. - 19-1 та ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі –Кодекс), уважно розглянуло звернення щодо оподаткування доходу у вигляді матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності), отриманого фізичною особою – підприємцем, та в межах компетенції повідомляє.
Згідно з частиною третьою ст. 19 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"(далі - Закон №1105) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються, зокрема, підприємницькою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону №1105 за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування України (далі- Фонд) згідно із законом.

Статтею 20 Закону №1105 встановлено види матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Зокрема, за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надається такий вид матеріального забезпечення як допомога по тимчасовій непрацездатності.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 2 ст. 22 Закону №1105).

Роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами (пп.14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, передбачена застрахованій особі за рахунок коштів роботодавця.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством (частина 2 ст. 22 Закону № 1105).

Добровільно застрахованим особам призначення та виплата матеріального забезпечення, а також надання соціальних послуг за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюються робочим органом Фонду за місцем здійснення їх обліку як страхувальників (частина 2 ст.30 Закону № 1105).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Кодексом.

Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначено ст. 177 розділу IV та главою 1 розділу XIV Кодексу.

Доходом фізичної особи – підприємця є доходи, отримані виключно від здійснення підприємницької діяльності.

Одночасно зауважуємо, що відповідно до п. 177.6 ст. 177 Кодексу у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Також, пп. 4 п. 292.11 ст. 292 Кодексу передбачено, що до складу доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, визначеного ст. 292 Кодексу, не включаються, зокрема, суми коштів цільового призначення, що надійшли від фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, дохід у вигляді матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності), який виплачується фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування не включається до доходу фізичної особи – підприємця проте оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податків – фізичних осіб.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб податком на доходи фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 якого передбачено винятки, за якими отримані доходи платника податку не включаються до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Однак слід зауважити, що винятки, передбачені пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності.

Згідно із пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні, є податковий агент (пп. "а" п. 171.2 ст.172 Кодексу).

При цьому, відповідно до пп. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 Кодексу особою, яка не є по­датковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприєм­ницької діяльності або не є осо­бою, яка перебуває на обліку в контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професій­ну діяльність.

Податковий агент, який нарахує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену  ст. 167 Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Разом з тим, об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу). Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі – форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі – Порядок).

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності відображається податковим агентом у формі № 1 ДФ за ознакою – "127".

Таким чином, робочий орган Фонду, який виплачує матеріаль­не забезпечення на користь плат­ників податку (допомогу по тимчасо­вій непрацездатності), повинен виконати функції податкового агента в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету за рахунок таких осіб податку на доходи фі­зичних осіб та військового збору з таких доходів, та відобразити у формі №1ДФ за ознакою - "127".

Звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

При цьому, згідно із ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Вищевикладена відповідь на Ваш лист діє до внесення змін до статей Кодексу та до нормативно-правових актів, на які йде посилання.

Заступник начальника  О. М. Шуба