Офіційний веб-портал
Чернігівської міської ради

Відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 35 Закону України «Про оплату праці» контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють:

• центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;
• органи доходів і зборів.

Не допускається приховування від зазначених органів будь-якої інформації з питань оплати праці.

Зазначені державні органи мають право одержувати від суб'єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами.
Органи доходів і зборів мають право на проведення перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством.

Громадський контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють професійні спілки та їх об’єднання.

За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством (стаття 36 Закону України «Про оплату праці»).

Зокрема, законодавство України передбачає наступні види відповідальності за невиплату заробітної плати:

1. Дисциплінарну(ст. 41 КЗпП України) - розірвання договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з керівником підприємства, установи, організації, через його винні дії внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

2. Матеріальну(ст. 134 п. 9 КЗпП України) - відповідальність керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності - у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству, установі, організації, у випадку несвоєчасної виплати заробітної плати понад 1 місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, або юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

3. Адміністративну (ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення) - у вигляді накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності у випадку порушення встановлених термінів виплати заробітної плати або виплати її не в повному обсязі: штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510-1700 грн.).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч.1 ст.41 КЗпП України, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-5100 грн.)

4. Кримінальну(ст. 175 Кримінального кодексу України) - безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500-17000 грн.) або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, карається штрафом від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000-25500 грн.) або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати.
Крім того, з січня 2015 року відповідно до статті 265 КЗпП України додатково введено за нові штрафні санкції.

Так, за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу: 3 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Станом на 01.05.2016 року сума штрафу становить 4350 грн.

Штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На даний час таким органом виконавчої влади є Державна служба України з питань праці та її територіальні органи.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на Державну виконавчу службу.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Слід зазначити, що відповідно до статті 233 КЗпП України у випадку порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом без обмеження будь-яким строком, тому слід не забувати про порушення і завжди звертатися за відновленням своїх прав.

Державна служба України з питань праці